Хто мій ближній?

Кожен християнин повинен дихати євангельським духом і жити євангельським життям. Євангеліє вчить нас любові до Бога і любові до ближнього.

Один законник, підійшов до Спасителя, задав йому актуальне питання : «А хто ж мій ближній?» У нинішній непростий час дати на це питання відповідь доволі складно, оскільки по різним причинам людство розділене. До того ж легше любити того, хто далеко від нас, легше турбуватися про нього на відстані. Ісус Христос наочно, за допомогою притчі про милосердного самарянина показує, кого можна вважати ближнім. На шляху від Єрусалима до Ієрихона на людину напали розбійники, які пограбували, поранили і залишили при дорозі ледь живою. Проходили представники релігії – священик та левіт, проте вони поспішали і не виявили бажання допомогти нещасному. Проходив далі самарянин, який здавалось, також не проявить уваги до того пограбованого і пораненого єврея, оскільки після вавилонського полону євреї із самарянами не спілкувалися, вважаючи їх віровідступниками. Однак, сама далека людина у цей момент стає самою близькою: зупиняється, перев’язує рани, виливає на них олію і вино, доставляє на своєму віслюку до готелю і просить, щоб  хазяїн готелю потурбувався про цю людину. Самарянин тим самим врятував життя тому чоловікові.

Добрий самарянин – це Господь Ісус Христос, який любить усіх однаково, лікує наші душі і тіла і виливає на них свою благодать, Пророк Ісайя пише, що Він узяв усі наші немочі і поніс наші хвороби. Неодноразово Він допомагав людям і хоче, щоб і ми наслідували Його прикладу – допомагали нашим близьким і дальнім. Будьте милосердними, як і Отець ваш є милосердним. Якщо духовне подвижництво дає змогу пройти половину шляху до палацу слави Царя Небесного, чистота – доводить до самого палацу, то милосердя вводить у самий палац і представляє нас Небесному Господарю. Адже якщо ви сотворили щось хороше для одного з малих сих, тобто ближніх, то сотворили для Нього.

 Сьогодні ми святкуємо також пам'ять патріарха Олександрійського Іоанна, який названий Милостивим. Милостиню він подавав усякому, хто просив у нього, не дивлячись на обличчя. Коли його запитували, чому він так поступає, святитель відповідав, що не своє даємо, а Христове. Ніяка поспішна справа не могла відсторонити його від справ милосердя. Одна вдова підійшла до нього, коли він йшов у церкву на богослужіння; з оточення порадили святителю вислухати її після служби, проте патріарх відповів : «Чи послухає мене Господь, якщо я не вислухаю її?» Тому зупинився, розібрав її справу і уважив жінку.

Християнське милосердя не вимірюється величиною і не може бути показним. Головне, щоб були увага і повага до людини. Бо той, хто напоїть чашею холодної води у ім’я пророка, отримає нагороду  пророка. До того ж ліва рука не повинна знати те, що робить права рука. І Господь, побачивши тайне, воздасть явне. Тим ми відрізняємося від язичників, що допомагаємо кожному незалежно від того, чи зможе нам віддячити людина, чи ні. Обов’язок кожного християнина – творити добро нужденному незалежно від нації, походження, статку, переконань і ставлення до нас. Програма життя, указана законнику: «Іди і ти чини так само», стосується кожного з нас. Це програма, указана Господом. Поступаючи так, можна наслідувати життя вічне.  

    Підготував протоієрей Миколай Чиженко, настоятель Свято-Миколаївського храму с.Гуляйполе Криничанського району.